Біографія Аверченко Аркадія
Аркадій Аверченко (1880–1925) — російський письменник, який писав прозу в гумористичному жанрі. Відомий завдяки таким книгам, як «Веселі устриці», «Оповідання (гумористичні)». Знамениті літературні критики відзначали зв’язок творчості письменника із традиціями Марка Твена. Аркадій Аверченко, біографія якого свідчить про його великий успіх у читачів, заслужив звання «короля російського сміху».
Ранні роки
Аркадій Аверченко народився 15(27) березня 1881 року в Криму. З раннього дитинства мав слабке здоров’я, тому навчався вдома і багато часу приділяв читанню. У 15 років почав працювати в транспортній організації, а через рік поїхав із рідних місць, щоб працювати на копальні конторником.
Перші публікації
Після того, як юнак перебрався з копалень у місто Харків, він приступив до літературної діяльності. Вже в 1903 році його перше оповідання «Як мені довелося застрахувати життя» було надруковано у міській газеті.
1906 року Аверченко став редактором власних сатиричних журналів «Штик» та «Меч». Декілька номерів, які він встиг випустити, швидко стали заборонені цензурою.
Плідні роки творчості
Цікавим фактом є те, що в 1907 році Аркадій Тимофійович переїхав до Санкт-Петербурга, і цей епізод його життя і творчості заслуговує на особливу увагу. Там були написані найголовніші книги, які прославили його на всю Росію: «Веселі устриці», «Оповідання (гумористичні)», «Зайчики на стіні».
1908 року Аверченко став секретарем, а потім і редактором журналу «Сатирикон», який пізніше поміняв назву на «Новий Сатирикон» (1913–1918 рр.). Це видання набуло великої популярності.
У 1912 році вийшли ще кілька книг письменника: «Круги по воді» та «Оповідання для одужуючих», які принесли їх автору титул «короля сміху». Слава письменника досягла таких висот, що його книги перевидувалися до 20 разів, а тиражі були величезними. Його творчість шанувалося всіма — від пересічних громадян країни до царської сім’ї.
Письменник у роки Громадянської війни
Після Жовтневої революції більшовики закрили Новий Сатирикон, як і інші опозиційні журнали. Аверченко був на боці Білого руху, в 1921 написав збірку памфлетів «Тюжина ножів у спину революції», і його талант визнав Ленін.
У короткій біографії Аверченка важливо відзначити епізод життя, коли він залишив Крим і знову почав подорожувати — цього разу з гастролями. Аверченко відвідав Румунію, Польщу, Німеччину, Константинополь та Прибалтійські країни. Прибувши до Праги, Аверченко зупинився там і досяг такої ж популярності, як і в рідній країні.
Особисте життя
Письменник ніколи не був одружений. У супутниці собі він вибирав актрис, більшість із яких потім знайомив зі своїми приятелями та друзями. Сатирик не зміг зупинити свій вибір на певній жінці, він мав багато романів із заміжніми дамами. До шлюбу ставився недовірливо.
Смерть
Ще з дитинства у письменника були проблеми із зором, через що було необхідно зробити операцію. У 1925 році він прийняв важливе рішення видалити одне хворе око. Проте операція пройшла із ускладненнями.
У результаті чоловік опинився у лікарні з великими проблемами серця, нирок та судин, спричиненими операцією. Довгий час він не приходив до тями. 12 березня 1925 року Аркадій Аверченко помер від ускладнень.