Біографія Леніна
Володимир Ілліч Ленін (Ульянов) (1870-1924 рр.) – Керівник двох революцій, глава першого у світовій історії держави, заснованого на соціалістичній доктрині, і впливовий політик свого часу. Вів боротьбу проти капіталізму та самодержавства і продовжував справу Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.
Ранні роки
У біографії Леніна Володимира Ілліча цей час займало особливе місце: спочатку хлопчик отримував домашню освіту – у сім’ї говорили кількома мовами та надавали великого значення дисципліни, за чим стежила. Ульянови тоді жили у Симбірську, отже згодом він навчався у місцевій гімназії, куди вступив у 1879 року і керівником якої був батько майбутнього голови Тимчасового уряду Олександра Керенського – Ф. М. Керенський. В 1887 Ленін закінчив навчальний заклад з відзнакою і продовжив навчання в університеті Казані. Саме там почалося його захоплення марксизмом, яке призвело до вступу в гурток, де обговорювалися праці не лише К. Маркса та Ф. Енгельса, а й Г. Плеханова, який вплинув на молоду людину. Дещо пізніше це стало причиною виключення з університету. Згодом Ленін екстерном склав іспити на юриста.
Початок революційного шляху
Виїхавши з рідного Симбірська, де мешкали його батьки, він вивчав політекономію, цікавився соціал-демократією. Також цей період відрізнявся поїздками майбутнього вождя до Європи, після повернення з якої він заснував «Союз боротьби за визволення робітничого класу». За це революціонер був заарештований і засланий до Єнісейської губернії, де не тільки написав більшу частину своїх робіт, а й улаштував особисте життя з Н. Крупською.
У 1900 році термін його посилання закінчився, і Ленін оселився в Пскові, де Володимир Ілліч видавав журнал “Зоря” та газету “Іскра”. Крім нього виданням займалися С. І. Радченко, а також П. Б. Струве та М. І. Туган-Барановський.
Роки першої еміграції
З життям Леніна у період пов’язано багато цікавих фактів. У липні того ж року Володимир Ульянов поїхав до Мюнхена, де “Іскра” влаштувалась на два роки, потім переїхав спочатку до Лондона, де пройшов і перший з’їзд РСДРП, а потім до Женеви.
У період із 1905 по 1907 рік Ленін жив у Швейцарії. Після невдачі першої російської революції та арешту її призвідників він став керівником партії.
Активна політична діяльність
Незважаючи на постійні переїзди, десятиліття від першої до другої революції пройшло для В. І. Леніна дуже плідно: він видавав газету “Правда”, працював над своєю публіцистикою та підготовкою лютневого повстання, а після жовтневої революції, яка закінчилася перемогою. Повна біографія каже, що ці роки його соратниками були Зінов’єв та Каменєв, тоді ж він уперше зустрівся з І. Сталіним.
Останні роки життя та культ особистості
На з’їзді Рад очолив новий уряд, названий Радою народних комісарів (РНК). У короткій біографії Леніна розповідається, що саме він домовився з Німеччиною про мир та пом’якшив внутрішню політику, створюючи умови для приватної торгівлі – оскільки держава не здатна була забезпечити громадян, вона давала їм можливість прогодуватися самостійно. Під його керівництвом було засновано Червону Армію, а 1922 року – цілу нову державу на карті світу, що отримала назву СРСР. Також саме Ленін запровадив ініціативу повсюдної електрифікації та наполіг на законодавчому врегулюванні терору.
Цього ж року різко погіршилося здоров’я вождя пролетаріату. Після дворічної хвороби він помер 21 січня 1924 року.
Смерть Леніна викликала до життя явище, яке згодом одержало назву культу особистості. Тіло вождя було забальзамовано та поміщено в Мавзолей, по всій країні зводилися пам’ятники та перейменовувалися численні інфраструктурні об’єкти. Згодом життя Володимира Леніна було присвячено безліч книг і фільмів для дітей та дорослих, які малювали його виключно в позитивному ключі. Після розпаду СРСР стали підніматися і спірні питання біографії великого політика, зокрема, про його національність.