Музичні здібності

Перші спроби визначити музикальність – загальний термін, що позначає талант і чутливість до музики, – відносяться до XIX століття. Вони проводилися в Німеччині (Міхаелісом) і Австрії (Більрот). На початку XX століття в США Карл Сішора запропонував більш науковий підхід: він зосередився на об’єктивних вимірах здібностей до музики, таких як розпізнавання ритмів і висоти звуку. Починаючи з Сішора, вчені розробляли тести, покликані об’єктивно виміряти здібності до музики – наприклад, здатність помічати дрібні відмінності між двома майже ідентичними мелодіями або ритмічними малюнками. Серед цих тестів можна виділити «Стандартизовані тести музичного інтелекту» (Standardized Tests of Musical Intelligence) Вінга і «Профіль музичних здібностей» (Music Aptitude Profile) Гордона. Серед сучасних тестів, які зазвичай можна пройти онлайн менше ніж за 20 хвилин, можна відзначити «Профіль навичок музичного сприйняття» (Profile of Music Perception Skills), «Тест на музичний слух» (Musical Ear Test) і «Шведський тест на розпізнавання музики» (Swedish Musical Discrimination Test).

У 2010 році дослідники з в Голдсмітского коледжу (і в тому числі автор тексту Бруно Гінграс) розробили Голдсмітскій індекс музичної розвиненості (Gold-MSI). Цей тест отримав назву Gold-MSI, і тепер він широко використовується дослідниками сприйняття музики. Перевага тесту Gold-MSI полягає в тому, що він поєднує в собі об’єктивне вимір музичних здібностей з опитувальником, що стосуються інших аспектів музикальності. Інші тести фокусуються на конкретних аспектах – наприклад, «Опитувальник музичної залученості» (Musical Engagement Questionnaire) або «Барселонський опитувальник віддачі від музики» (Barcelona Music Reward Questionnaire), який вимірює, скільки задоволення люди отримують від музики.